Нова політика тарифів ЖКГ: «за» і «проти»

Новини по темі

25 Квітня 2024 p. 16:36
Дію тарифу на газ для населення продовжили ще на рік  

19 Квітня 2024 p. 14:45
В Україні закінчується дія пільгових тарифів на газ для населення  

18 Квітня 2024 p. 16:51
Теплоенерго вже вимагають підвищення тарифів  

В Україні запроваджено механізм, який повинен сприяти виведенню фінансово-економічних показників тепло- і водопостачальних підприємств зі стану збитковості. Для цього галузевий регулятор - Національна комісія, що здійснює держрегулювання в сфері комунальних послуг - на останньому засіданні 2 листопада затвердила нові методики тарифоутворення на транспортування теплової енергії та централізоване водопостачання і водовідведення. Тобто, підприємствам ЖКГ запропоновано стимулююче регулювання ціноутворення на послуги.

Такий механізм широко застосовується у світовій практиці і відомий серед західних економістів як метод RAB (Regulatory Assets Base). Він передбачає використання регуляторної бази активів мережевих компаній або підприємств-природних монополістів при розрахунку вартості їх послуг. Простіше кажучи, новий метод регулювання тарифоутворення дозволить компаніям отримувати дохід на інвестований капітал (будь-то прямі інвестиції або позикові кошти), вкладати його в зниження енергоспоживання, і головне, зекономлені кошти, тобто прибуток компанії, буде залишатися в її розпорядженні.

Читайте також: Тарифи взяли в RABство

«У.К.» не один раз писала про стимулююче регулювання. Але все ж варто більш детально розібратися як RAB - метод змінить структуру роботи галузі ЖКГ, і, чим загрожує його введення для побутових споживачів.

Вагомі аргументи

Економічних підстав для зміни «правил гри» для учасників житлово-комунальної галузі більш, ніж достатньо. В принципі в Україні склалася парадоксальна ситуація, коли природні монополії, на послуги яких завжди є стабільний попит (тепло, вода, газ і електрика завжди потрібні споживачам), виявилися збитковими. Причини варто шукати в методах державного регулювання вартості комунальних послуг. Враховуючи, що вартість енергоносіїв визначається ринковими принципами, держава змушена стримувати зростання комунальних тарифів для населення. Для цього, теплопостачальним підприємствам дозволено купувати природний газ для постачання тепла населенню (його частка в тарифах на теплову енергію займає до 53%) за дисконтною ціною - 1309 грн за тисячу кубометрів, тоді як ринкова вартість за тисячу кубометрів блакитного палива становить 4700 грн. При цьому підприємства теплогенерації і теплопостачання не можуть відобразити в тарифі і цю занижену ціну газу - в тариф закладається 686 грн / тис.куб.м.

В результаті найбільший споживач теплоенергетичних компаній - населення - розраховується за надані послуги за тарифами, які у середньому по країні покривають лише 74% їх собівартості. Аналогічна ситуація відбувається і в сфері водопостачання, де витрати на електроенергію окупаються лише на 69%. Таким чином, незважаючи на те, що держава щороку витрачає багатомільярдні суми на компенсацію підприємствам ЖКГ тарифної різниці (в держбюджеті на 2012 рік закладено 6,9 млрд грн, і в найближчій перспективі ця стаття витрат буде збільшена на 2,2 млрд грн) їх збитки ростуть як на дріжджах. К жовтню негативні фінансово-економічні показники перевищили 4 млрд грн, а кредиторська заборгованість досягла позначки в 20,5 млрд грн, з яких 70% - борги за енергоносії.

Законодавчі основи для введення стимулюючого регулювання закладені в законі № 4998-VI, яким внесено зміни до базового закону «Про природні монополії». Новий документ був підписаний Президентом у липні поточного року.

Дивляться в корінь

Оздоровлення галузі національний регулятор бачить, перш за все, в зміні методик формування тарифів. Діюча формула «витрати плюс рентабельність» не стимулює підприємства до інвестування коштів в енергозбереження. «Виходить, що чим вищий рівень витрат, тим вище рівень рентабельності. Відповідно, у підприємства відсутні будь-які стимули для зниження частки операційних витрат, - роз'яснює ситуацію директор Департаменту стратегічного планування та розвитку у сфері комунальних послуг Нацкомпослуг Дмитро Арлачьов. - Для зміни ситуації в сегменті природних монополій необхідно створити штучну основу для конкуренції, тобто, вводити так званого віртуального учасника ринку, який стане стимулом до скорочення рівня витрат для всіх гравців галузі».

RAB-метод вплине і на зміну роботи самого регулятора. Нацкомпослуг доведеться відмовитися від повного нормування роботи підприємств та перейти на новий регуляторний режим. Тобто, тарифи для підприємств, що мають ліцензію на транспортування теплової енергії та надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, будуть встановлюватися на довгостроковий регуляторний період. Перший такий період складе 3 роки, наступні - 5 років. Крім того, комісія відмовиться від жорсткого обмеження рентабельності компаній, а буде визначати вимоги до рівня прибутковості. Зараз підприємства-ліцензіати можуть закласти в тариф не більше 3% прибутку. Нова методика формування тарифів дозволить ліцензіату отримувати дохід на інвестований капітал, при цьому пропорційний зв'язок між прибутком компанії і її витратами буде розірвано.

Читайте також: RAB не завжди означає «рабство»

У Нацкомпослуг відзначають, що стимулююче регулювання буде введено на добровільній основі. Зобов'язати ліцензіатів до нової методики тарифоутворення поки не можливо, оскільки для цього доведеться в буквальному сенсі перевчитися, для того, щоб ефективно використовувати новий алгоритм. В тепловій енергетиці RAB-регулювання поки торкнеться лиш сегменту транспортування (магістральні мережі не підлягають приватизації), однак надалі у регулятора є плани по поширенню методу і на сегмент генерації. 

Врегульовані стимулом

RAB-методика - далеко не нова модель, у відповідність з якою регулюється діяльність природних монополій. Вперше стимулюючий метод був використаний на початку минулого століття в США в електроенергетиці. У Європі свій розвиток він отримав у Великобританії, де був вперше застосований в 80-ті роки у сфері водопостачання, після того, як основні принципи RAB ввів тодішній глава британського регулятора Ян Байат.

Зараз у світі існує кілька різновидів цієї методики: Regulatory Capital Value (RCV), Regulatory Assets Value (RAV), Rate of Return Regulation (ROR). У тому чи іншому вигляді їх активно використовують у країнах Європейського Союзу. У Росії стимулюючий метод був введений для енергопостачальних компаній, і зараз планується перевести на нове регулювання учасників газового ринку. В Україні про стимулююче тарифоутворення заговорили в 2010-2011 роках. Тоді перевести електроенергетику на RAB-регулювання планувала Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики, проте далі розробки методики ситуація не просунулася.

Як же змінитися механізм формування тарифів? Якщо традиційна модель «витрати плюс» представлена ​​формулою: Собівартість + Прибуток (відсоток від собівартості) = Ціна послуги, то новий метод припускає інше трактування:

Ціна - Прибуток (вимоги до рівня дохідності капіталу) = Собівартість (виробництво по цільовій собівартості).

Якщо діюча методика «витрати плюс» дозволяє підприємствам ліцензіатам враховувати в тарифі операційні витрати, амортизаційні відрахування та встановлений рівень рентабельності, то RAB-метод перетворює останній компонент цієї формули в рівень доходу на капітал (R). Цей дохід визначається двома складовими: регуляторною базою активів (RAB) компанії та регуляторною нормою прибутковості (r).

Регуляторна база активів (RАB) визначається як справедлива вартість активів підприємства, які використовуються в регульованій діяльності, і може бути оцінена кількома способами: як ринкова вартість компанії, відновлювана вартість активів, дисконтований потік грошових коштів, балансова вартість або вартість заміщення активів. Тобто, фактично необхідно на підставі незалежної експертизи, провести оцінку основних фондів підприємств. Нацкомпослуг ще належить визначитися з тим, який спосіб оцінювання з вищенаведених буде оптимальним в ситуації високої зношеності основних фондів тепло-і водопостачальних підприємств.

Розрахувати норму прибутковості (r) або норму інвестованого прибутку більш складно. Згідно з європейськими RAB-методикам вона розраховується на підставі середньозваженої вартості капіталу (WACC). Формула, що дозволяє визначити цей показник, говорить про те, що він враховує вартість власного капіталу і вартість позикового капіталу (позики, облігації, прямі інвестиції). Крім того, обидва ці елементи (як власні кошти компанії, так позикові) мають свою ціну, яка виражена певною процентною ставкою. При цьому, для визначення WACC враховуються податки підприємства.

Завданням регулятора також стане визначення рівня операційних витрат, які будуть враховані в тарифах, які включають як контрольовані витрати (наприклад, на енергоносії), так і неконтрольовані (індексація на рівень інфляції, відрахування в фонд оплати праці, податки, збори). Зменшуючи контрольовані витрати, підприємство ліцензіат зможе заощадити кошти, які будуть прибутком компанії. При переході на 2-ий регуляторний період, який триватиме 5 років, регулятор також буде встановлювати вимоги до ефективності і до якості послуг.

Pro et contra

Поки регулятор буде доопрацьовувати RAB-методику, і співвідносити її з українськими реаліями ЖКГ, давайте розберемося, чим можуть обернутися інновації в тарифоутворенні для всіх учасників процесу.

Підприємства тепло- та водопостачання

Безумовно, ліцензіати Нацкомпослуг отримають стимул до зниження витрат, так як зекономлені кошти залишаються в компанії, для них відкриваються перспективи залучати масштабні інвестиції в модернізацію основних фондів, при цьому у підприємств буде достатньо коштів для того, щоб обслуговувати свої позики.

Читайте також: Шлях до інвестицій українського ЖКГ

Разом з тим, величезна кредиторська заборгованість, зношеність мереж та основних фондів - все це вказує на те, що природні монополісти не скоро зможуть відмовитися від фінансової підтримки держави, а перехресне субсидування галузі скасувати відразу не вдасться. Крім того, при встановленні довгострокових тарифів можливі суттєві помилки прогнозів інфляції, інвестиційних витрат. При цьому підприємствам буде складно залучити «довгі гроші», тобто довгострокові беззаставні кредити з низькою ставкою дохідності.

Інвестори

Для потенційних інвесторів істотно знизяться ризики: при вкладенні своїх коштів в активи підприємств галузі, гарантований тарифом дохід на вкладений капітал дозволить їм повертати свої кошти і отримувати прибуток. Однак, для концесіонерів, орендарів, керуючих компаній, кредиторів та прямих інвесторів посилиться контроль за виконанням їх власних зобов'язань. Крім того, в тарифі буде закладатися ставка норми прибутковості на інвестований капітал, визначена нацрегулятором. Вона буде невисокою і варіюватиметься в діапазоні 12-15%.

Споживачі

Для побутових споживачів з'явитися гарантія безперебійного та якісного водо- і теплопостачання. В перспективі можливе скорочення плати за приєднання до мереж. При цьому відмова від інвестиційної складової не буде провокувати кратне зростання тарифів. Тобто, вдасться відмовитися від нині діючої схеми, при якій вкладення коштів у модернізацію підприємств змушують влади до підвищення вартості послуги. Але при введенні стимулюючого регулювання споживачів очікує різке зростання вартості послуг. В рамках цієї методики неможливий відпуск ресурсів за економічно необгрунтованими тарифами. При цьому побутовому споживачеві буде складно пояснити, що в перспективі (5 років) тариф не буде рости, а якість послуг підвищиться. Тому державі доведеться розширювати статтю витрат, компенсуючу споживачеві різницю між реальною вартістю послуги і рівнем його доходу. Згідно із законодавством, в Україні громадяни, які отримують субсидію, виплачують за комунальні послуги 10-15% своїх доходів, решта підприємству відшкодовує держава.

З введенням RAB-методу, кількість споживачів, що претендують на пільгу, істотно розшириться. Однак виходом із ситуації може стати монетизація субсидій, тобто отримуючи на руки гроші на оплату комунальних послуг, споживач буде зацікавлений економити витрату ресурсів. Це розкриває також і іншу проблему: перехід на стимулююче регулювання неможливий без стовідсоткового комерційного обліку. На сьогодні, за даними регулятора, кількість встановлених у споживачів лічильників не перевищує 30-35%.