Сплата за ЖКГ: теорія великої брехні

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Де «порилась комунальна собака»...

«Україна Комунальна» вже писала про те, на які хитрощі здатні українці, аби знизити оплату за послуги ЖКГ, або не платити за них зовсім. Починаючи від простих махінацій з «відмотування» або штучної зупинки приладів обліку, закінчуючи повною відмовою розраховуватися за воду і тепло, посилаючись то на безгрошів'я, то на стан здоров'я. Звичайно, таких споживачів не багато - за даними Держстату, щомісячно близько 80-95% українців вчасно розраховуються за послуги ЖКГ.

Втім, в ланцюжку «продавець-покупець» обман не завжди відбувається в односторонньому порядку. «У.К.» спробувала систематизувати скарги та проблемні ситуації наших читачів, в яких комунальні служби, ОСББ, підприємства галузі, або навіть керуючі компанії стягують з споживачів не плату, а данину, далеко не завжди підкріплену економічно.

Перелічимо основні способи «комунальних махінацій»:

• Спільне майно будинку (підвали, горища, стіни для розміщення реклами) правління ОСББ або ЖЕКи здають в оренду, не погоджуючи з мешканцями.

• Платять організаціям за тепло і воду за показниками загальнобудинкових приладів обліку, а з мешканців збирають гроші за нормативними тарифами, розрахованими на квадратний метр. Враховуючи, що різниця між відірваними від реальних показників споживання та нормативними розрахунками, істотна, то вона і «йде в кишеню» комунальним службам. Особливо цей вид комунальної афери поширений там, де працюють керуючі компанії.

• Відомі випадки, коли загальнобудинковий прилад обліку електроенергії виноситься в загальний на декілька житлових будинків трансформатор. В результаті мешканці кожного будинку платять за себе і «за того хлопця» з будинку навпроти, навіть не підозрюючи про це.

• У нових будинках довго не пускають ліфт і не відкривають сміттєпровід, але плату з мешканців все одно стягують.

• Проводять ремонт в будинку за завищеними кошторисами. Зустрічаються навіть фіктивні договори, коли папір з печатками є, а роботи не проводяться.

• У квитанцію про оплату квартирної плати та комунальних послуг окремим рядком включають якийсь загадковий пункт «Капітальний ремонт», хоча плата за нього вже входить в графу «Оплата і зміст житлового приміщення».

• В окремих випадках встановлюють пені і штрафи за прострочення оплати, користуючись некомпетентністю споживачів, які можуть не знати про те, що в Україні законодавчо хоч і передбачені подібні санкції для неплатників, але розмір таких штрафів ще не затверджений, а відповідний закон так і не вступив в силу. До подібних махінацій, юристи відносять так звану систему бонусів та знижок для сумлінних споживачів. Така знижка діє в Києві: за оплату послуг не пізніше 20 числа календарного місяця абонент може розраховувати на зменшення загальної суми до оплати на 6%. Однак експерти кажуть, що ця норма суперечить Конституції, яка наказує рівний доступ українців до надр та інших благ, а до них можна відносити і послуги природних монополій.

Читайте також: Безконтрольна якість послуг ЖКГ

• Тепло-та водопостачальні підприємства погрожують (а в рідкісних випадку дійсно так і надходять) перекрити всьому багатоквартирному будинку тепло чи воду, якщо в ньому проживає 1-2 злісних неплатників. Однак, згідно з законом «Про житлово-комунальні послуги», такі дії комунальним підприємствам заборонені, (якщо такий пункт не передбачений у договорі між споживачем і постачальником). Єдиний легальний спосіб стягнути заборгованість зі споживача - через суд.

• Не варто забувати, що комунальники також не мають ніякого права висилати проживаючим на перших поверхах споживачам рахунки за користування ліфтом у висотному житловому будинку.

• У містах, де муніципалітети не мають у своєму розпорядженні містобудівних генпланів та земельних кадастрів, в яких визначені кордони тих чи інших ділянок, стаття в платіжці за оплату прибирання прибудинкових територій є неправомірною. Оскільки, якщо генплану немає, то виходить, що і офіційно визначених прибудинкових територій не існує, адже їх рамки не окреслені в жодних документах. Тобто, в цьому випадку двірники прибирають муніципальну територію, тому оплачувати їх роботу прості громадяни не зобов'язані.

Як уникнути обману?

Комунальні послуги надаються за договором, в якому одна сторона (постачальник) зобов'язується поставити певні в договорі послуги, кількість і якість яких також обговорюється, а інша сторона (споживач) зобов'язується оплатити їх в певному розмірі.

Саме договір - це той документ, який фіксує рівноправні та цивілізовані відносини між постачальниками комунальних послуг та їх споживачами. Жоден державний орган чи орган місцевого самоврядування не має права примусити громадянина, крім податків, платити ту чи іншу суму грошей, поки він не поставив свій підпис під договором, в якому добровільно бере на себе зобов'язання оплачувати певній організації передбачені цим договором суми. Будь-які спроби примусового стягнення цих сум за відсутності договору не можна розцінювати інакше, ніж порушення законодавства.

Що робити, якщо на Вас подали позов?

Одна з особливостей менталітету колишніх радянських громадян: після отримання документів з судових або правоохоронних органів виникає страх, небажання зв'язуватися з державною бюрократією, після чого громадянин сам йде в найближчу філію тепломереж або в службу водоканалу - платити за рахунками з непомірними претензіями, укладати кабальні договори про реструктуризацію боргів.

Читайте також: Як не оплачувати послуги ЖКГ

Не можна не згадати про те, що якщо договори про постачання послуг комунальники укладають вкрай неохоче, то договори про розстрочення оплати - із задоволенням, примушуючи споживачів підписувати їх всіма правдами і неправдами.

Це не дивно, оскільки договір про реструктуризацію платежів, як правило, містить одностороннє визнання споживачем усіх заявлених йому претензій, одностороннє зобов'язання повністю їх задовольнити в обумовлений термін, а також заплатити пеню у разі прострочення платежів за даним договором.

Розглянемо стандартну ситуацію. Споживач (в силу об'єктивних причин) не платив за опалення, водопостачання, каналізацію і т.д. кілька місяців, у свій час субсидію оформити не вдалося. Після цього, неплатник починає отримувати від комунального підприємства-постачальника послуги всілякі «страхітливі документи»: «досудове повідомлення», «претензія», «вимога». Варто розуміти, що всі ці документи ніякої юридичної сили не мають, але враження на деяких громадян справляють.

Але ось громадянину приходить дійсно серйозний папір - із суду. Як правило, це має бути повний комплект документів, пов'язаних з відкриттям цивільного провадження у справі у зв'язку з позовом конкретного підприємства до конкретного споживача про стягнення суми заборгованості. У такий пакет документів входять: повістка з суду, рішення про відкриття справи, копія позовної заяви з доданими документами, які цей позов обгрунтовують.

Що робити? Хто винен?

Перш за все, не варто панікувати. Необхідно уважно вивчити отримані документи, і, перш за все, позовна заява, радять юристи. Тільки після цього приймайте рішення, порадившись з компетентним фахівцем. Заплатити за послуги - завжди встигнете - наприклад, після закінчення судового розгляду, якщо ви його програєте (в цьому випадку борг збільшиться на 1-5% від його загальної суми, оскільки доведеться оплачувати судове мито).

Зміст позову

Типова позовна заява містить твердження про те, що позивач є постачальником тих чи інших житлово-комунальних послуг (це можуть бути послуги централізованого опалення та підігріву води, поставок холодної води і т.д.), громадянин, скажімо, Петренко М.М. є споживачем цих послуг. Протягом певного періоду часу ці послуги надавалися і продовжують надаватися (додається розрахунок заборгованості з урахуванням зроблених платежів), а громадянин Петренко ці послуги не оплачує. У силу чого позивач вимагає стягнути з відповідача суму, рівну сумі заборгованості.

На перший погляд, для звичайного громадянина - начебто все правильно - треба платити, а якщо немає грошей, намагатися врегулювати конфлікт з комунальниками мирним шляхом. Але це все виглядає таким тільки на перший погляд. Тому варто звернути увагу на наступні моменти:

1. Позивач уникає посилатися на ті положення законів та нормативних актів, які передбачають обов'язкову наявність договору. Він приписує громадянину статус «споживача», в той час як відповідно до ст. 1 закону «Про теплопостачання», споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію виключно на підставі договору.

2. Позивач приписує відповідачу виникнення з боку останнього зобов'язань на підставі якихось незрозумілих умов, хоча такі зобов'язання можуть виникнути знову таки тільки на підставі договору.

Читайте також: Українців вчасно рятують від оплати послуг ЖКГ

3. Цивільний процесуальний кодекс потребує доведення кожного твердження позивача, а саме: - що позивач є юридичною особою (необхідно надати копії свідоцтва про держреєстрацію, статуту підприємства); що позивач є постачальником послуг (обов'язкове копія ліцензії на здійснення цієї діяльності), що позивач перебуває в складному фінансовому становищі, що не дозволяє заплатити декілька десятків гривень мита (виписка з розрахункового рахунку позивача в банку); що споживачеві наданий саме заявлений обсяг послуг (будь-які докази, які підтверджують, що саме громадянину Петренку, який проживає за такою адресою, за звітний період поставлено конкретну кількість тепла/води, підігріто таку-то кількість води на стільки-то градусів, на що витрачено стільки-то гігакалорій/кубометрів).

4. Відсутні посилання на рішення уповноважених місцевих органів влади або регулятора про встановлення тарифів і норм споживання, за якими проводиться розрахунок, а також тексти цих рішень. Іноді копії текстів надаються, але без посилання на офіційну публікацію (тобто позивач мотивує свої вимоги посиланнями на неопубліковані, а значить недійсні нормативні акти).

5. Якщо відповідач не сплачував за послуги більше трьох років, йому все одно пред'являються претензії, що виходять за рамки терміну позовної давності.

Цей список можна продовжувати і далі - запорукою є і слабкість юридичної позиції комунальних служб, що надають «бездоговірні» послуги, і некомпетентність юристів підприємств.

Однак, все вищевикладене далеко не означає, що «Україна Комунальна» закликає своїх читачів не оплачувати послуги ЖКГ. Навпаки, платіть вчасно - і вам не доведеться захищатися в суді. Але невід'ємне право споживача якраз в тому і полягає, аби знати, за що він платить, і чому ця послуга або товар саме стільки коштує.