Новини ЖКГ
Новини ЖКГ
Публікації
Публікації
Інтерв`ю
Інтерв`ю
Коментарі
Коментарі
Опитування
Опитування
Рада експертів ЖКГ
Рада експертів ЖКГ
Круглий стіл
Круглий стіл
ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
.jpg)
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
.png)
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
.png)
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
.png)
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
.png)
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
.png)
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Яка хвороба вбиває ЖКГ України?
30 Травня 2013 p. 08:40
ЖКГ - це хвора людина української економіки. Хвора галузь - інвестиційно приваблива, потенційно прибуткова, потенційно прагне до ринкових умов, потенційно жива, але на ділі - не дуже.
Новини по темі
28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року
«Несерйозні» підсумки 2021 року
20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено
05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?
Перефразуючи геополітичне кліше про хвору людину Європи, практично аналогічний діагноз можна поставити галузі ЖКГ - це хвора людина української економіки. Хоча, якщо вірити нашому пацієнту, всі 22 роки державної незалежності, його симптоми демонструють позитивну динаміку: хворий ЖКГ - інвестиційно привабливий, потенційно прибутковий, потенційно прагне до ринкових умов, потенційно живий, але на ділі - не дуже. З потенціалом начебто все добре, а от з потенцією до розвитку - дисфункція. При цьому анамнез у ЖКГ вкрай обтяжений. Цікава деталь - довгі роки незмінний.
Отже, конспективно пройдемося по головним аспектам історії хвороби галузі:
1. Кредиторська заборгованість за газ та електроенергію.
Всього-то нічого винні комунальні теплоенергетики та водоканали за енергоносії - близько 21 млрд грн. І це вже те, що залишилося після щеплень у вигляді реструктуризації та списання.
2. Дебіторська заборгованість за спожиті послуги ЖКГ.
Симптом, спровокований хронічно низькою платіжною дисципліною споживачів. Ні багато, ні мало - 13,5 млрд грн. При чому, громадяни за рахунками платять - Держстат, так би мовити, попереджає: населення розраховується на 95-98%. Корінь зла, вогнище захворювання чиновники рекомендують шукати у неплатежах непобутових абонентів - бюджетних організацій, юросіб та інших злісних боржників.
3. Економічно необгрунтована вартість послуг ЖКГ.
Виявлена на ранніх стадіях злоякісна пухлина, але через відсутність прогресивної хіміотерапії, вже встигла пустити метастази. Виходить, що продаючи нам послуги, ЖКГ трудиться собі у збиток.
Читайте також: ЖКГ – «байстрюк» державної політики
Тарифи на теплову енергію, за даними профільного відомства - Мінрегіону, покривають 53% на її виробництво і поставку (за даними регулятора Нацкомпослуг - 69%), а на водопостачання - на 70-75%. Що коїться у сфері житлових послуг (їх в Україні 18 видів), виявити остаточно не підвладно ніяким аналізам.
4. Брак або відсутність фінансування ключових програм розвитку галузі.
Хворий ЖКГ регулярно відчуває гостру серцеву недостатність, мучиться больовим синдромами і страждає через хронічний брак таких лікарських засобів, як бюджетне фінансування. Щорічно доза ліків варіюється у широкому діапазоні. Наприклад, якщо у 2012 році з держбюджету галузь отримала близько 16 млрд грн, то у 2013 році лише 5,6 млрд грн. При цьому блок ЖКГ (без урахування будівництва та регіонального розвитку) недоотримав цього року 4,5 млрд грн. Хворий ЖКГ щорічно просить виділити йому з держскарбниці то 27 млрд грн (бюджетний запит на 2012 рік), то 41 млрд грн (2013). Примітно, що врятувати ЖКГ може тільки 700 млрд грн, - саме в стільки оцінило Міністерство потреби галузі.
5. Недосконале законодавство.
Симптом, який ризикує перерости в крикливство. Мова йде про те, що дії хворого ЖКГ у даний час регулює 21 закон і більше 200 підзаконних актів. Зрозуміло, їх норми суперечать одна одній, дублюються, ну і у більшості своїй - взагалі не виконуються. Сюди ж треба віднести відсутність адекватного законодавства, яке б врегулювало діяльність природних монополій та їх правовідносини із споживачами.
6. Зношеність комунальної структури та основних фондів підприємств галузі.
Захворювання судинної системи хворого ЖКГ можна кваліфікувати як крайню ступінь важкості. Зношеність водопровідних та теплопостачальних мереж перевищує 60%. Застарілих та аварійних, тобто взагалі не придатних до експлуатації водопровідних мереж, - 38%, теплових - 45%. Фактично всі магістральні мережі 50-60-х років народження, багато - навіть старше. У деяких регіонах збереглися ділянки, де досі прокладені дерев'яні (!) труби. Газо- та електропостачальні мережі теж не в кращому стані - їх загальний знос на рівні 70%. Приблизно на стільки ж застарілими є котли та насоси на підприємствах.
7. Застарілий житловий багатоквартирний фонд.
Багатостраждальні 240 тис. багатоквартирних будинків по всій країні у масі своїй були побудовані ще у 60-ті-70-ті роках. У підсумку теплові втрати в них - 40%, тобто вище, ніж у мережах - 25-30%. Потребують термінової операції, тобто термосанаціі - близько 16%, ну і всі вони, до того ж, - капітального ремонту.
8. Криза у житловому будівництві.
Цей сегмент галузі ніяк не може оговтатися від завданого важкою фінансово-економічною кризою удару. Держстат стверджує, що до початку 2013 року в Україні налічувалося 16 тис. недобудованих житлових об'єктів, з яких понад 10 тис. не можуть завершити. Причин для цього декілька: відсутність купівельної спроможності у населення, нестача у забудовників коштів на добудову заморожених об'єктів, несприятлива кон'юнктура ринку.
9. Відсутність ефективного власника.
Практично стала нирковою колікою проблема передачі багатоквартирних будинків у власність мешканців. Вона вилилася у те, що на сьогодні фактично не ясно, хто керує житлофондом, і кому він належить. Оголошений у 2007-2008 роках національний курс на створення житлових товариств у вигляді об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) у результаті привів до того, що українці стали відмовлятися від комунальних ЖЕКів і самі стали керувати своєю спільною власністю. На цей період якраз припав пік створення ОСББ - за рік (з 2006 по 2007 роки) приріст склав 640 ОСББ, наголошується в інформації Мінрегіону. Однак українцям практично віддали «кота в мішку», оскільки важко керувати будинками, які нібито в їх спільній власності, на ділі - муніципальні. При цьому в країні відсутні правові підстави для реєстрації прав на це саме спільне майно мешканців. Таким чином, зараз в країні налічується трохи більше 15 тис. об'єднань і динаміка розвитку негативна.
Тепер спробуємо розібратися у проведеній за довгі роки терапії з реформування ЖКГ:
1. Пошук приватного інвестора, приватизація.
Згідно з офіційними даними, в Україні близько 40 підприємств тепло-і водопостачання знаходяться в концесії або оренді. Для порівняння: у країні близько 500 теплопостачальних підприємств різної потужності і більше 200 водоканалів. Причини варто шукати у симптомах хворого ЖКГ, а саме: спроби змінити концесійне законодавство не убезпечили потенційних інвесторів від високих економічних ризиків. Крім того, партнерство бізнесу і держави ускладнює відсутність гарантій у інвестора на повернення своїх коштів, а також тарифи, що не покривають собівартість послуг, не є економічними стимулами.
Читайте також: Інвестиції у ЖКГ "виростуть" на грунті закону
Щеплення приватизацією теж не особливо допоможе. У разі, якщо у 2016 році передача в приватні руки ТЕЦ, наприклад, відбудеться, то державі доведеться серйозно попрацювати над методикою оцінки основних фондів. Адже перш ніж щось продати, спочатку необхідно зрозуміти скільки коштує товар. Якщо оцінювати, виходячи з ринкових реалій, то за зношені мережі та обладнання вдасться виручити небагато. Попит на такі об'єкти теж не високий.
2. Приведення тарифів до економічно обгрунтованого рівня.
Відбувається повільно, але впевнено. На заваді у динаміці зростання є політизація тарифного питання, складні і застарілі методики тарифного регулювання, а також плачевний фінансово-економічний стан побутових абонентів, які не зможуть платити за послуги ЖКГ їх ринкову вартість. І це при тому, що на отримання субсидій можуть розраховувати не більше 300 тис. українських сімей. Частково на динаміку поступового зростання (не на 30% -50%, а 15-20%) будуть впливати вимоги Міжнародного валютного фонду та відсутність у держбюджеті коштів на разові ін'єкції з виплат тарифної різниці.
3. Енергоефективність та енергозбереження.
Динаміка зростання цін на енергоносії зводять до нуля зусилля підприємств галузі з проведення енергомодернізації. При щорічному зростанні вартості електроенергії і газу на 5-6%, водоканали і теплокомуненерго, які встановили нове енергоефективне обладнання, не можуть розрахуватися з постачальниками палива. У результаті - обсяг кредиторської заборгованості галузі зростає, а також збільшується питома частка вартості енергоносіїв у загальних витратах підприємств. Відповідно, фактичної економії не спостерігається.
4. Кредитування галузі
Найбільш популярний метод лікування. Практика показує, що збиткові підприємства (збитки галузі вже давно сягнули за 4 млрд грн) не в змозі брати кредити комерційних банків: їм нема за що виплачувати процентну ставку, погасити тіло позики, а також немає можливості гарантувати повернення коштів, наприклад, заставою. А при тому, що повертати кредит ЖКГ може тільки за рахунок оплати споживачами послуг - цей механізм автоматично передбачає зростання комунальних тарифів. Єдиний спосіб - довгострокові кредити на пільгових умовах під держгарантії. Складнощі у реалізації цієї схеми всього дві: такі кредити можуть видавати лише міжнародні банки, у яких дуже непрості критерії відбору проектів для фінансування, по-друге, держава не може надати гарантії, якщо відповідні витрати не передбачені в держскарбниці.
Таким чином, при правильно поставленому діагнозі і адекватно призначеній терапії виконувати курс лікування, або точніше, проводити реформування, у держави немає фінансових можливостей і політичних керунків. Загальновідомий факт - ключова для галузі Загальнодержавна програма реформування (реанімування) ЖКГ, а також Програма «Питна вода України» вже кілька років не виконуються через відсутність коштів у держбюджеті.
А може все таки справа у відсутності у влади бажання розвивати ЖКГ? Всього-то менше 4% у структурі ВВП. Адже це не металургія, енергетика чи машинобудування. Ось і виходить, що невелика, але життєвоважлива галузь української економіки перебуває при смерті.
Коментарі (1)
Андрій Осадчий1
30 Травня 2013 p. 11:00
Думаю, что ЖКХ после объективного анамнеза можно поставить диагноз острая конфабуляция. Конфабуляция (лат. confabulari — болтать, рассказывать) — вид парамнезий, заключающийся в том, что больной сообщает о вымышленных событиях, никогда не имевших места в его жизни. Конфабуляции иногда образно называют «галлюцинациями воспоминания». Проще говоря, это стремление выдавать желаемое за действительное. Этой болезнью страдают чиновники Министерства, которые зная о реальном положении вещей в ЖКХ продолжают творить и писать программы реформирования ЖКХ космического масштаба и космической глупости, члены Нацкомпослуг, которые знают и видят, что коммунальные предприятия загибаются без 100% тарифов, занимаются невообразимой хреновиной - утверждают инвестпрограммы, прекрасно зная что без 100% тарифа они никогда не заработают, местные органы самоуправления, зная что ЖКХ их непосредственный вопрос, вообще не принимают участия в судьбе КП, более того, воспринимают их как врагов территориальной громады, являясь при этом их собственником...Конфабуляция представляет собой довольно сложное заболевание, которое требует комплексного подхода, так как в данном случае первостепенную роль играет причина конфабуляции. Причиной этого заболевания в отрасли ЖКХ является негативная генетическая наследственность административного аппарата управления времен советской власти и застоя. Чиновники просто не умеют по другому, это система, это в крови. Поэтому нужно первоочередно сделать очистку крови (плазмоферез) управленческого аппарата чиновников ЖКХ, а потом уже с новой кровью, незамутненной совдеповским сознанием, вместе с частными инвесторами выписывать взаимовыгодные правила игры в обновленном ЖКХ .
Для можливості коментувати, вам потрібно авторизуватись на сайті