Згідно профільного закону №1682-14 «Про природні монополії», під такими монополіями варто розуміти стан товарного ринку, при якому задоволення попиту споживачів найбільш ефективно в умовах відсутності конкуренції. Останні виникає внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари чи послуги, які виробляються природними монополістами, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами). Таким чином попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).
Варто розрізняти природну і державну монополії, оскільки суб'єкт природної монополії може функціонувати, грунтуючись на будь-якій формі власності, а державна монополія характеризується, передусім, наявністю права державної власності.
Сферами діяльності суб'єктів природних монополій є: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного газу, теплової енергії трубопроводами або магістральними мережами, а так само розподіл цих ресурсів, централізоване водопостачання, передача та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв'язок загального користування; централізоване постачання теплової енергії; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів.
Читайте також: Правда та міфи природних монополій
Практично з'ясувати, які підприємства визнані суб'єктами природних монополій, можна з переліків, які складаються Антимонопольним Комітетом.
Монополісти повинні:
- Дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару і послуг, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
- Вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;
- Забезпечувати на не дискримінаційних умовах реалізацію виготовлених ними товарів (послуг) споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;
- Представляти органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та в терміни, встановлені відповідними органами;
- Забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування, земельних ділянок, що перебувають у їх власності або користуванні.
Крім цього, монополісти не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до законодавства, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним Комітетом. Громадський контроль за діяльністю монополістів здійснюють об'єднання споживачів у порядку, встановленому законодавством.
Читайте також: Монополія гарантує газ
Крім АМКУ до органів, які мають право здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, віднесені також національні комісії регулювання природних монополій: Нацкомпослуг і НКРЕ.
Одним з початкових проявів державного контролю за діяльністю монополістів є введення системи ліцензування їх діяльності як в сферах монополій, так і на суміжних ринках. Під суміжним ринком розуміється товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів (послуг) або використання товарів (послуг) інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Орієнтовний перелік суміжних ринків наведений у ст. 6 закону «Про природні монополії». Діяльність суб'єктів господарювання, що працюють в умовах природної (природної) монополії, повинна піддаватися обмежувальному і регулюючому впливу з боку держави.
Згідно ст.11 закону "Про природні монополії", Національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
Комісії діють на підставі положень, які також затверджуються главою держави. Нацрегулятора у сфері природних монополій мають право:
- Отримувати документи, статистичну та іншу інформацію про діяльність суб'єктів природних монополій, необхідну для здійснення покладених на них функцій;
- Приймати в межах своєї компетенції в порядку, встановленому положеннями про комісії, рішення, які є обов'язковими для ісполненіясуб'ектамі природних монополій;
- Приймати рішення про накладення штрафів на суб'єктів природних монополій у випадках, передбачених законом;
- Складати протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- Застосовувати у встановленому законом порядку відповідні санкції до суб'єктів природних монополій та суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на суміжних ринках, за порушення ними умов і правил здійснення підприємницької діяльності у сферахпріродних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов);
- Приймати з питань, що належать до їх компетенції, нормативні акти, контролювати їх виконання;
- Встановлювати для суб'єктів природних монополій у порядку, визначеному комісіями, вимоги щодо здійснення ними підприємницької діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі, якщо ця діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;
- Звертатися до суду (арбітражного суду) з відповідними позовними заявами.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
