Українці "підірвались" на довірі до комунальників

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Як показує закордонний досвід реформування системи житлово-комунального господарства збирання сміття, водопостачання, ремонту доріг, озеленення, експлуатація систем вуличного освітлення та надання низки інших комунальних послуг можуть бути не лише тягарем для держави, а й доволі стабільним та прибутковим бізнесом. У Великій Британії, Франції, приватний підрядник, якого держава пустила на ринок ЖКП та створила умови здорової економічної конкуренції просто зобов’язаний та вимушений працювати якомога ефективніше, щоб залишитися на цьому ринку.

Успішна діяльність кожного комунального підприємства визначається мережею його споживачів, тобто тих фізичних осіб, підприємств, установ, організацій, людей, що мають природне бажання користуватися такими благами цивілізації, як централізоване опалення чи водовідведення. Саме заради споживачів і мають працювати комунальні підприємства, адже завдяки ним отримують левову частку своїх  доходів, та, як наслідок, мають формувати прибуток, що є однією з головних цілей функціонування комерційного комунального унітарного підприємства. Отже, споживачі є визначальними для комунальників. Взаємовигідна співпраця комунальників та споживачів неможлива, коли між сторонами немає довіри або інших економічних способів її заміни.

Довіра – це соціологічна та психологічна категорія для позначення відкритих, позитивних взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображає впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах. Сторони в житлово-комунальних правовідносинах повинні мати визначений ступінь довіри один до одного, тобто бути упевненими, що угода про надання житлово-комунальних послуг легітимна в такому сенсі:

- споживач і комунальне підприємство є тими, за кого себе видають;

- комунальне підприємство має право продавати товар споживачеві або надати послугу;

- споживач має бути повідомлений по ціну товару чи послуги, а також про те, з чого складається запропонована комунальним підприємством ціна/тариф; проданий товар або надані послуги відповідають державним стандартам.

Читайте також: Базовий закон ЖКГ

До речі, останній пункт складових довірчі відносин між споживачами та комунальниками закріплений в Україні на законодавчому рівні. Згідно п. 2. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Однак, не дивлячись на те, що право на одержання споживачем інформації про структуру ціни/тарифу закріплено силою закону, в застосуванні цієї норми на практиці існують неабиякі суперечності. Так, за даними опитування ГО «Агентство економічного розвитку» 87% споживачів продовжують стверджувати, що не знають, за що вони платять комунальним підприємствам, в особливості  ЖЕКам, адже вважають, що вони взагалі ніяких послуг не надають, тільки беруть гроші з громадян.

Аналізуючи цю проблемну ситуацію, можна прийти висновку, що на практиці ми маємо звичайний конфлікт інтересів в питанні надання споживачам інформації щодо структури тарифів, який стосується спірного питання обсягу інформації, яку потрібно надавати споживачеві. Спробуймо вислухати аргументи всіх сторін.

Позиція Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ

Наказом Мінрегіону №390 від 30 липня 2012 року був затверджений Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності з врахуванням відповідної позиції територіальних громад.

Однак, при детальному ознайомленні з цим Порядком, мимоволі закрадається думка про те, що споживам в черговий раз підсунули пігулку замість цукерки, але в красивій обгортці. Так, цей Порядок містить положення про те, що суб’єктами господарювання, що виробляють теплову енергію, надають комунальні послуги (послуги централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення) до відома споживачів доводиться, серед іншого, інформація про загальний розмір тарифу та його структуру (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість). Але виписана вона з грубими порушеннями правил юридичної техніки таким чином, що споживачі ніколи в житті не отримають цю інформацію.

Читайте також: Українцям «розблокують» тарифи

Чому? Тому, що, по-перше, в цих нормах відсутнє слово «зобов’язані» по відношенню до комунальних підприємств. Тобто, фраза «суб’єктами господарювання доводиться інформація» не несе за собою зобов’язуючого змісту та взагалі є абстрактним. Крім цього, детально не врегульовано, які саме елементи планових витрат потрібно доводити споживачам, в якій формі потрібно це робити. Така невизначеність способу доведення інформації до споживачів зумовлює можливість комунальних підприємств використовувати цю прогалину на свою користь. До того ж, цей Порядок не містить аналогічної норми про доведення до споживачів планових витрат у структурі тарифу підприємствами, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Така політика подвійних стандартів, яку демонструє Мінрегіон, має своїм наслідком те, що для споживача як було загадкою, за що він платить ЖЕКу, так і залишатиметься надалі.

Позиція Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг.

Норми ст.505 Цивільного кодексу визначають, що комерційна таємниця - є секретна інформація в тому розумінні, що вона є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності. Окрім того, закон «Про доступ до публічної інформації» розподіляє інформацію з обмеженим доступом на конфіденційну інформацію; таємну інформацію та службову інформацію. Рішення Комісії щодо рівнів встановлених тарифів у формі постанов підлягають публікації у друкованому виданні Комісії, до рішення про встановлення тарифів додається структура тарифів, яка не підлягає опублікуванню, бо є комерційною таємницею ліцензіатів (підприємств ЖКГ) та службовою інформацією Нацкомпослуг. Таким чином, право споживачів знати, з яких витрат складаються тарифи ліцензіатів, відкидається.

Позиція судів загальної та спеціальної юрисдикції

Розглядаючи цивільні та адміністративні справи за позовами споживачів та комунальників суді різних інстанцій враховуючи неконкретність та суперечність норм чинного законодавства в питанні способу і поряду доведення до споживача структури цін/тарифів на комунальні послуги, вирішують справи за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здебільшого, внутрішнє переконання підказує суддям, що споживачі в силу їхньої низької правової культури самі винні в ненаданні необхідної інформації комунальниками. Приведемо приклад. Дніпропетровський окружний адміністративний суд в постанові від 11 лютого 2013 року по справі №804/116/13-а за адміністративним позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства №25 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області обґрунтовуючи неправомірність дій контролюючого органу зазначив наступне.

Читайте також: Тарифні механізми змусять працювати ЖКГ

Пунктом 2.5 розділу ІІ Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Мінрегіону  від 30.07.2012 року № 390, встановлено, що суб'єктами господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів до відома споживачів доводиться  загальний розмір тарифу для кожного виду побутових відходів та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість).

Згідно п. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Ст. 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» встановлено порядок оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування - вони мають бути опубліковані в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації органів державної влади та місцевого самоврядування. Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №964 з додатками затверджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади міста.

Судом встановлено, що громадянин П. з питань надання інформації про перелік послуг, що підлягають сплаті, в письмовому порядку до комунального житлово-експлуатаційного підприємства №25 не звертався. Таким чином, зважаючи на факт доведення до відома населення рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 13.07.2011 року №964, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивача щодо ненадання громадянину П. необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про житлово-комунальні послуги, за які йому щомісяця надсилаються рахунки на оплату.

Отже, на думку суду, якщо споживач бажає отримати інформацію про структуру тарифу комунального підприємства, йому ця інформація не повинна надаватися  росто так в силу норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а споживач сам зобов’язаний звернутися з письмовою заявою до комунального підприємства з проханням про надання такої інформації.

Позиція споживачів

В такій ситуації, коли «троїстим союзом» виконавчої влади, судової влади  та комунальників абсолютно штучно створюється ситуація, за якої споживачі формально мають право на надання їм інформації про структуру тарифів на комунальні послуги, а на практиці не можуть навіть через суд одержати бодай загальні дані про те, за що ж все таки вони повинні платити, у більшості з них формується стійке негативне відношення до комунальних підприємств, які починають сприйматися як особисті вороги. Споживам в такій ситуації нічого іншого не залишається як захищати себе, свої права та свою гідність не правовими методами. «Оскільки комунальники приховують від мене структуру витрат тарифів, я маю право діяти таким же чином» - така думка більшості споживачів. Звідси і починається несплата за спожиті послуги, користування електричною енергією в обхід лічильника, встановлення магнітів, які відкручують показання лічильника холодної води, монтаж подвійного обвідного кільця перед фільтром лічильника гарячої води...

Замість резюме

Як бачимо, недосконалість законодавства, недолугість чиновників різних відомств, нездатність комунальних підприємств застосовувати в своїй діяльності ринкові принципи побудові відносин з клієнтом в питанні відкритості своєї діяльності призвели до того,  що комунальники недоотримали доходів в сумі більше 13 млрд грн, адже саме стільки боргують наші громадяни станом на початок 2013 року за даними Держстату. Скільки б можна було на ці кошти здійснити ремонтів, реконструкцій та модернізацій теплових та водопровідних мереж? Не навчились у нас ще комунальники рахувати свої гроші по ринковому…