Про що сумує ЖКГ

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Класифікація проблем

Протягом десятиліть у житлово-комунальній сфері України панували екстенсивні підходи та адміністративні методи господарювання, які були наслідком жорстко централізованого управління в державі. Матеріальна база галузі, що завжди розвивалася на основі залишкового принципу ресурсозабезпечення, в усі часи перебувала в незадовільному стані, але найбільш помітно деградує саме в останні роки, незважаючи на те, що на ЖКГ витрачається значна частка (до 30 %) видатків місцевих бюджетів.

До основних проблем ЖКГ можна віднести:

1) недосконалість порядку формування тарифів, непрозорість формування цін/тарифів за послуги та поточної діяльності підприємств ЖКГ;

2) невідповідність розмірів платежів за користування житлом фактичним витратам на його утримання;

3) погана керованість, не контрольованість з боку владних структур (відсутність системи оцінки результативності послуг), низьку якість роботи підприємств житлово-комунальної галузі та послуг, які ними надаються;

4) Через природно-монопольне становище багатьох постачальників послуг в інфраструктурі ЖКГ можна простежити їх надмірну можливість визначати характер господарських взаємовідносин на ринку ЖКГ, нав'язувати дискримінаційні умови своїм економічно і юридично залежним контрагентам.

Компоненти ЖКГ

Для того, щоб глибше зрозуміти природу означеної проблеми, необхідно здійснити компонентний аналіз діяльності підприємств, як суб’єктів, що надають ці послуги:

1) комунальні підприємства, що надають ЖКП, є ринково орієнтованими – відтак їх основною метою є отримання прибутку;

2) у місцевій інфраструктурі ці підприємства виступають фактичними монополістами у своїй галузі – відтак їх прибутки практично не залежать від якості послуг, що продаються, адже відсутня конкурентна складова;

Читайте також: Остаточний діагноз реформи ЖКГ

3) зазначені комунальні підприємства одночасно перебувають під юрисдикцією (організаційно-правовим підпорядкуванням) місцевих органів влади.

Жоден з наведених інтересів підприємств не спрямований на пріоритетне забезпечення комфортних умов проживання мешканців та на підвищення якості ЖК-послуг. Більше того, підприємства природно йдуть по екстенсивному шляху розвитку, тобто зацікавлені в постійному збільшенні витрат бюджету у вигляді їх дотування, що в свою чергу обумовлює постійне підвищення тарифів на оплатуЖК-послуг для населення.

Система дотування підприємств – постачальників ЖКП породжує соціальну несправедливість непрямих видів доходів окремих категорій споживачів, оскільки кошти на дотації з бюджету міська влада отримує із податків, а вони, у свою чергу, призводять до втрат для підприємств, які не підлягають поверненню. Таким чином, система дотування, ставить природних монополістів на межу фінансової кризи і змушує їх перекладати збитки від надання послуг населенню на госпрозрахункових споживачів, що підвищує собівартість та ціну промислової продукції.

Отже, цілком покладаючись на міську владу, більшість підприємств-надавачів ЖК-послуг звели до мінімуму свою самостійність, припинили реагувати на зміну зовнішніх та внутрішніх умов. Усе це потребує внесення істотних корективів в систему менеджменту означених підприємств.

До основних причин існування зазначених проблем слід віднести:

- категоричну незацікавленість комунальних підприємств, що надають послуги в житлово-комунальній сфері, у становленні системи оцінки результативності та ефективності послуг, адже в цьому випадку картина буде несприятливою для цих підприємств: ресурс, що витрачається на забезпечення послуг є неспіввідносно вищим, аніж якість та результативність їх надання. Крім того, затвердження чітких показників результативності створить підґрунтя для конкурентного середовища (можливості конкурсного відбору підприємств – надавачів послуг за принципом «краща якість за оптимальний ресурс»);

Читайте також: Реформа ЖКГ - невтішне майбутнє

- формалістичну та процедурну незацікавленість управлінь ЖКГ виконавчих органів місцевого самоврядування, оскільки обсяг роботи в них збільшується. Працівникам потрібно аналізувати не тільки стан фінансової складової роботи комунальних підприємств, а й стан результативності їх роботи по кожному із затверджених показників, систематично проводити та оприлюднювати моніторинг показників результативності. З цієї перешкоди випливає наступна:

- низький рівень підготовки кадрів управлінь ЖКГ, їх неготовність пристосовуватися до нових управлінських реалій та викликів часу;

- стійка апатія населення в питаннях, пов’язаних з наданням ЖК-послуг. Загальні соціально-економічні проблеми спричиняють зневіру громади у можливість реальних позитивних перетворень, в результативності особистій причетності до покращення ситуації в цій сфері.

- недосконалість діючої системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням і модернізацією житлового фонду;

- утриманське, недбале відношення користувачів до житла, що призводить до його швидкого фізичного та морального зносу;

- високий ступінь регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання ЖКП;

- зношеність основних фондів галузі, застарілість технологій і як наслідок – значні витрати (води, теплової енергії тощо) та низьку енергоефективність

Близько 70% житлового фонду збудовано до 1970 року, зношеність основних фондів перевищує 60%, енергоємність послуг у 2,5-3 рази перевищує показники європейських держав.

Якщо на початку 90-х років у середньому по Україні на 100 км комунальних мереж припадало 30-40 аварій, то останніми роками цей показник сягнув 180 аварій на 100 км водопроводу та 10-20 на 100 км мереж теплопостачання;

Читайте також: Приватний капітал допоможе модернізації ЖКГ

- невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам та потребам;

- високий рівень монополізації сфери надання ЖК-послуг та слабкий розвиток конкуренції у цьому секторі;

- недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності галузі, насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;

- неефективна система управління, злиття замовника і підрядника і водночас розрив між споживачем і замовником послуг;

- незавершеність приватизації житлового фонду у частині асоціювання власників житла у багатоквартирних будинках в об’єднання співвласників (ОСББ).

Однією із головних причин кризового стану ЖКГ є відсутність дієвої нормативно-правової бази, яка б могла сприяти приходу в цю галузь інвестора шляхом встановлення нормальних механізмів вкладення коштів та їх повернення з прибутками. Але в цій ситуації варто врахувати, що формування тарифів на ринковій основі може призвести до утиску інтересів споживачів.