ЖКГ потребує ефективних рішень

Для Західної Європи моментом істини стала нафтова криза 1973 року. Тоді через війну між Ізраїлем та арабськими країнами та подальшого ембарго країн ОПЕК ціна на нафту протягом декількох днів піднялася в чотири рази - з трьох до дванадцяти доларів за барель! І це був перший з низки нафтових криз, на кожен з яких економіка європейських країн відгукувалася періодами довгого застою. Саме залежність від імпортних енергоресурсів стала стимулом, що спонукав європейські країни розпочати комплексну кампанію з підвищення енергоефективності економіки.

 

Щоб знизити енерговтрати, з середини 1970-х років тут почали вводити перші нормативи з теплозахисту будівель, енергоефективності промислового та побутового обладнання. Більш того, ці вимоги регулярно посилювалися. Зміни торкнулися буквально всіх сторін життя європейців. Вони перейшли на малолітражні автомобілі, стали купувати енергозберігаючі побутові прилади класу А, рахувати кожен літр витраченої води і кіловат-годину електроенергії.

 

Ключовий для продовження енергозберігаючої кампанії стала прийнята в 2006 році директива Energieeinsparverordnung EnEV. Згідно з документом, всі члени Євросоюзу зобов'язані провести енергетичну паспортизацію будівель. У спеціальний документ по кожному об'єкту вносяться відомості про стан побудови: витрата енергії на опалення, відомості про вентиляцію або використанні альтернативних джерел енергії. Цей документ обов'язковий при здачі нерухомості в оренду або продажу будинку, так як нові мешканці чи власники повинні знати, у скільки обходиться його зміст. Закон про економію енергії змушує домовласників та інвесторів будувати енергетично економічні будинки, а також реконструювати старі.

Енергетичний паспорт будівлі починає сильно впливати на вартість нерухомості. Тому, за даними Федерального міністерства економіки, у Німеччині щорічно понад 200 тис. осель капітально ремонтують із застосуванням енергозберігаючих технологій. Так, батогом і пряником, європейців заганяють в енергоефективне майбутнє. Однак бережливе енергоспоживання стає для жителів єдиної Європи не просто вимушеною мірою, а свого роду екологічним способом життя. Зараз Німеччину, Данію, Швецію, Голландію охопив справжній бум зведення енергоефективних будинків. Жити в такому будинку, що заподіює мінімум шкоди природі, стає престижно і модно. Все більшої популярності набуває концепція «пасивного будинку» - будівлі, яку завдяки комплексу енергозберігаючих рішень та теплоізоляційним технологіям має вкрай низькі витрати на опалення. Втрати тепла в пасивному будинку складають не більше 15 кВт•год на кв. м, що приблизно в 20 разів нижче, ніж у традиційних будівлях. Для обігріву та гарячого водопостачання використовуються альтернативні джерела енергії - наприклад, сонячні батареї, вітрогенератори, низькопотенційне тепло землі. Витрати на зведення пасивного будинку приблизно на 10% вище, ніж на споруду звичайного, проте в кліматичних умовах Німеччини та Скандинавії вони окупаються протягом 7-10 років.

 

В Україні ж досі не прийнятий закон «Про енергетичну ефективність будівель». Законопроект з такою назвою пройшов перше читання в парламенті і був прийнятий за основу. Втім, проти цього документа, яким пропонується провести енергетичну паспортизацію багатоквартирного житлового фонду, знизити споживання енергоресурсів, активно виступають представники Комуністичної партії України.

Ще більш крутий перехід до енергозберігаючих технологій довелося здійснити жителям пострадянських країн Прибалтики та Східної Європи. Оскільки за часів Ради Економічної Взаємодопомоги, очолюваного СРСР, енергоресурси для членів РЕВ коштували досить дешево, то про енергозберігаючі заходи вони зовсім не замислювалися. Раптове звернення до ринку і багаторазовий ріст цін на енергоресурси до середньоєвропейського рівня стали справжнім шоком для економіки і населення пострадянських республік. Наприклад, в Угорщині тарифи на енергію, газ та інші види палива за 1991-2001 роки підвищилися в 14 разів, у Польщі - у 18,5 раза. У Східній Німеччині реформування ЖКГ почалося відразу після об'єднання з ФРН в 1990 році. Муніципальні комунальні служби віддали в руки приватних інвесторів, велика частина квартир була приватизована. Виник ринок комунальних послуг, і споживачі могли самі вибирати постачальників ресурсів.

Мабуть, самою цікавою програмою, в тому чи іншому вигляді запозиченої багатьма сусідами Німеччини, стала модернізація панельних багатоповерхівок - аналогів вітчизняних «хрущовок». Вона проводилася при кредитну підтримку банків сприяння розвитку ЖКГ. У санацію входило утеплення фасадів і дахів, монтаж теплозберігаючих пластикових вікон, модернізація систем централізованого тепло- і водопостачання, обов'язкова установка тепло-, водо- та газосчетчіков. В результаті тепловтрати, а заодно і платежі мешканців вдалося скоротити вдвічі. Одна з найрадикальніших комунальних реформ була проведена в Естонії в 1990-х роках. Вона зайняла менше десяти років і була досить болючою для населення. Наприклад, при середній зарплаті в 50 доларів родині міг прийти квартирний рахунок на 20 доларів! При цьому за тримісячну прострочення комунальних платежів за рішенням суду неплатник міг позбутися своєї квартири. Теплоцентралі, водоканали і ЖЕКи передали місцевим органам самоврядування і перевели на госпрозрахунок. Вони стали посередниками між мешканцями та постачальниками тепла, електроенергії, води, газу. Для модернізації комунальної інфраструктури використовувалися цільові кредити Європейського банку реконструкції та розвитку. З 1996 року почали утворюватися квартирні товариства, які отримали право укладати договори з постачальниками комунальних послуг та обслуговуючими компаніями. Ті будинки, де організувалося товариство, першою справою встановлювали лічильники води, тепла та газу і починали самі виставляти рахунки мешканцям, виходячи з реального споживання.

 

Українців досі привчають до економії. У країні на законодавчому рівні затверджені комерційний облік газу та електроенергії, а закони про мораторій на відпустку тепла і води - на стадії проектів. Планується, що житловий фонд вдасться оснастити приладами обліку до 2018 року. На сьогодні, лічильниками холодної води оснащено близько 35% багатоквартирних будинків, а на теплову енергію - порядку 16%.

Щоб населення змогло побачити справжній ефект від економії, необхідно модернізувати системи теплопостачання і зайнятися зниженням тепловтрат через огороджувальні конструкції будівлі. Експерти відзначають, що модернізація приватних і багатоквартирних будинків не має сенсу без заміни старих дерев'яних вікон. Адже через них іде не менше 20% всієї теплової енергії. Установка теплозберігаючих пластикових вікон дозволяє скоротити витрати на опалення на 20-30%. Приклад співфінансування такого проекту місцевою владою, населенням і німецьким фондом демонструє Львова, де в історичній частині міста громадянам допомагають міняти старі вікна на енергозберігаючі, але які при цьому не псують зовнішній вигляд фасадів будівель.